Судинна деменція — це другий за поширеністю вид деменції після хвороби Альцгеймера. Вона виникає через порушення кровообігу в головному мозку. Окремі ділянки мозку не отримують достатньо кисню та поживних речовин, нервові клітини гинуть. У результаті людина поступово втрачає пам’ять, здатність думати та виконувати звичні справи.
На відміну від Альцгеймера, при судинній деменції симптоми часто з’являються раптово або наростають ступінчасто — після інсульту чи серії дрібних порушень кровообігу. Захворювання зустрічається приблизно у 20% людей з деменцією, частіше після 60–65 років. Хороша новина: у багатьох випадках розвиток хвороби можна значно сповільнити, якщо вчасно контролювати фактори ризику.

Як проявляється судинна деменція?
Симптоми залежать від того, які ділянки мозку постраждали:
• Порушення уваги, швидкості мислення та планування дій.
• Проблеми з пам’яттю (особливо з запам’ятовуванням нової інформації).
• Труднощі з мовленням, рахунком, орієнтацією в просторі.
• Зміни настрою: депресія, апатія, дратівливість, плаксивість.
• Фізичні проблеми: слабкість у кінцівках, порушення ходи, запаморочення, проблеми з рівновагою.
• Порушення контролю сечовипускання.
Характерна особливість — ступінчасте погіршення: після кожного нового «судинного випадку» стан помітно погіршується, а потім може трохи стабілізуватися.

Чому виникає судинна деменція?
Головна причина — ураження судин мозку:
• Інсульти (великі та дрібні).
• Хронічна ішемія мозку (тривале недостатнє кровопостачання).
• Атеросклероз судин.
• Гіпертонічна хвороба.
• Цукровий діабет, аритмія серця, куріння, високий холестерин.
Фактори ризику багато в чому збігаються з факторами ризику інсульту та інфаркту.

Як ставлять діагноз?
Діагноз ставить психіатр або невролог:
• Детальна розмова з пацієнтом та родичами.
• Нейропсихологічні тести.
• МРТ або КТ головного мозку (виявляють вогнища ураження, старі інсульти, зміни білого вещества).
• УЗД судин шиї та голови, ЕКГ, аналізи крові (холестерин, цукор тощо).
Важливо відрізнити судинну деменцію від хвороби Альцгеймера та змішаної деменції.

Як лікують і доглядають при судинній деменції?
Повністю вилікувати неможливо, але прогресування можна суттєво сповільнити:
• Лікування судинних факторів: контроль тиску, цукру, холестерину, розрідження крові (аспірин або інші препарати за призначенням лікаря).
• Препарати для покращення мозкового кровообігу та когнітивних функцій.
• Реабілітація: лікувальна фізкультура, заняття з логопедом, когнітивні тренування.
• Здоровий спосіб життя: відмова від куріння, правильне харчування, регулярна фізична активність, контроль ваги.
• Догляд: безпечне середовище вдома, режим дня, підтримка родичів.

Поширені міфи
• Міф: «Це неминуче в старості».
 Насправді: Багато випадків можна запобігти або сильно сповільнити, контролюючи тиск та інші фактори ризику.
• Міф: «Після інсульту деменція неминуча».
 Насправді: Деменція розвивається далеко не в усіх, хто переніс інсульт.
• Міф: «Ліки не допомагають».
 Насправді: Своєчасне лікування судин дає хороший ефект.

Що робити, якщо з’явилися підозри?
Якщо після інсульту або на тлі гіпертонії з’явилися проблеми з пам’яттю, увагою, настроєм чи ходою — не відкладайте візит до невролога. Рання діагностика та корекція факторів ризику допомагають довше зберегти самостійність людини.
Судинна деменція — це в значній мірі «кероване» захворювання. Здоровий спосіб життя та контроль тиску, цукру і холестерину — найкраща профілактика як для людей похилого віку, так і для тих, кому за 40.

Для діагностики та лікування обов’язково звертайтеся до кваліфікованого лікаря!

Кабінет Психіатрії, Психотерапії та Медичної Психології використовує індивідуально підібрані програми, засновані на комбінованому використанні психотерапії та медикаментозної терапії, які є найефективнішими методами лікування пацієнтів із судинною деменцією. Використовуючи психотерапію та медикаментозну терапію, ми допоможемо вам якомога швидше та ефективно позбутися більшості симптомів судинної деменції.

Тел.: 067-911-54-54

Хвороба Альцгеймера — це найпоширеніша форма деменції, прогресуюче захворювання головного мозку, при якому поступово гинуть нервові клітини. Людина втрачає пам’ять, здатність думати, орієнтуватися в просторі та виконувати звичні дії. Захворювання розвивається повільно і на початкових етапах може бути малопомітним.
За статистикою, Альцгеймером страждає понад 50 мільйонів людей у світі, і з віком ризик значно зростає. Після 65 років частота хвороби подвоюється кожні 5 років. Це не нормальна частина старіння, а серйозне захворювання. Хоча повного лікування поки немає, рання діагностика та правильний догляд дозволяють суттєво сповільнити розвиток симптомів і покращити якість життя пацієнта та його близьких.

Як проявляється хвороба Альцгеймера?
Симптоми розвиваються поступово і зазвичай поділяються на стадії:
• Рання стадія: незначні проблеми з пам’яттю (забуває недавні події, імена), труднощі з підбором слів, втрата ініціативи, легка дезорієнтація в знайомих місцях.
• Середня стадія: помітне погіршення пам’яті, труднощі з виконанням звичних справ (приготування їжі, оплата рахунків), зміни характеру (дратівливість, апатія, підозрілість), проблеми з мовленням і орієнтацією.
• Пізня стадія: повна втрата пам’яті про близьких, неможливість самостійно їсти, одягатися, ходити, втрата мовлення, проблеми з ковтанням.
Часто з’являються порушення сну, депресія, галюцинації або агресія.

Чому виникає хвороба Альцгеймера?
Точна причина повністю невідома, але головні фактори:
• Вік (найважливіший фактор ризику).
• Генетика — рідкісні ранні форми передаються спадково, а пізні — мають генетичну схильність.
• Накопичення в мозку білків амілоїду та тау, які утворюють бляшки та клубки, що пошкоджують нейрони.
• Серцево-судинні фактори: гіпертонія, діабет, високий холестерин, куріння.
• Травми голови, малорухливий спосіб життя, низька розумова активність, соціальна ізоляція.

Як ставлять діагноз?
Діагноз ставить невролог або психіатр. Використовують:
• Детальне опитування пацієнта та родичів.
• Тести на пам’ять, увагу та когнітивні функції.
• МРТ або КТ головного мозку.
• Аналізи крові для виключення інших причин (дефіцит вітамінів, проблеми зі щитовидкою).
• У складних випадках — люмбальну пункцію або ПЕТ-сканування.
Чим раніше діагностувати, тим ефективніше можна сповільнити прогресування.

Як лікують і доглядають при хворобі Альцгеймера?
Повного вилікування немає, але існують методи, які допомагають:
• Медикаментозне лікування: препарати, що покращують роботу мозку (донепезил, мемантин) — сповільнюють симптоми.
• Немедикаментозні методи: когнітивні тренування, фізична активність, соціальна взаємодія, музикотерапія, арт-терапія.
• Догляд: створення безпечного середовища вдома, режим дня, підтримка родичів, навчання членів сім’ї.
• Сучасні підходи: нові препарати, що зменшують амілоїдні бляшки (наприклад, лекамемаб).
Важливо лікувати супутні захворювання (тиск, цукровий діабет) та уникати стресу.

Поширені міфи
• Міф: «Це нормальне старіння».
 Насправді: Хвороба Альцгеймера — патологія, а не обов’язковий супутник старості.
• Міф: «Якщо є проблеми з пам’яттю — це вже Альцгеймер».
 Насправді: Проблеми з пам’яттю можуть бути від стресу, депресії чи дефіциту вітамінів.
• Міф: «Нічого не можна зробити».
 Насправді: Раннє втручання значно покращує якість життя.

Що робити, якщо ви помітили симптоми?
Якщо у вас або ваших близьких з’явилися проблеми з пам’яттю, орієнтацією чи змінами характеру — не відкладайте візит до невролога. Рання діагностика дає більше часу для підготовки та лікування. Підтримуйте активний спосіб життя, здорове харчування, розумову активність і соціальні контакти — це найкраща профілактика.
Хвороба Альцгеймера — важке випробування для всієї родини, але з любов’ю, терпінням і професійною допомогою можна зберегти гідність і комфорт людини якомога довше.

Для діагностики та лікування обов’язково звертайтеся до кваліфікованого лікаря!

Кабінет Психіатрії, Психотерапії та Медичної Психології використовує індивідуально підібрані програми, засновані на комбінованому використанні психотерапії та медикаментозної терапії, які є найефективнішими методами лікування пацієнтів із хворобою Альцгеймера. Використовуючи психотерапію та медикаментозну терапію, ми допоможемо вам якомога швидше та ефективно позбутися більшості симптомів хвороби Альцгеймера.

Тел.: 067-911-54-54

Хвороба Піка — це рідкісне прогресуюче захворювання головного мозку, яке належить до лобно-скроневої деменції. При цій хворобі уражаються лобові та скроневі частки мозку, які відповідають за поведінку, особистість, мову та контроль емоцій. На відміну від хвороби Альцгеймера, при хворобі Піка пам’ять на початку часто залишається відносно збереженою, а на перший план виходять зміни характеру та поведінки.
Захворювання зустрічається значно рідше Альцгеймера — приблизно у 1–2 людей на 100 000. Зазвичай починається в більш молодому віці (45–65 років). Повного лікування немає, але правильний догляд і підтримка допомагають сповільнити розвиток хвороби та зберегти якість життя пацієнта і його родини.

Як проявляється хвороба Піка?
Симптоми розвиваються поступово:
• Зміни поведінки та характеру: людина стає розгальмованою, грубою, втрачає такт, може робити непристойні вчинки або говорити те, чого раніше ніколи не сказала б. З’являється егоїзм, апатія або надмірна активність.
• Порушення мови: труднощі з підбором слів, спрощена мова, повторення одних і тих самих фраз (ехолалія), поступова втрата здатності говорити та розуміти мову.
• Зміни в харчовій поведінці: переїдання, сильна тяга до солодкого, поїдання неїстівних речей.
• Емоційні зміни: втрата співчуття до інших, емоційна холодність, спалахи гніву або повна байдужість.
• На пізніх стадіях з’являються проблеми з пам’яттю, орієнтацією, рухами та самообслуговуванням.
Людина може перестати стежити за собою, не розуміти соціальних норм і вести себе неадекватно в громадських місцях.

Чому виникає хвороба Піка?
Точні причини невідомі, але головні фактори:
• Генетика (у 20–40% випадків є спадковість — мутації в генах MAPT, GRN, C9orf72).
• Накопичення в клітинах мозку аномальних білків (тілець Піка), які призводять до загибелі нейронів.
• Вік, травми голови та судинні проблеми можуть підвищувати ризик.

Як ставлять діагноз?
Діагноз ставить невролог або психіатр:
• Детальна розмова з пацієнтом та родичами.
• Нейропсихологічне тестування.
• МРТ або КТ головного мозку (показує атрофію лобових та скроневих часток).
• Іноді — генетичні тести або ПЕТ-сканування.
Важливо виключити інші види деменції, Альцгеймера та депресію.

Як лікують хворобу Піка?
Специфічного лікування, яке зупиняє хворобу, немає. Лікування симптоматичне:
• Ліки: антидепресанти, препарати для зменшення тривоги та агресії (у невеликих дозах).
• Немедикаментозні методи: заняття з логопедом, когнітивна стимуляція, фізіотерапія, музикотерапія, арт-терапія.
• Догляд: створення безпечного середовища вдома, чіткий режим дня, навчання родичів правильному догляду, психологічна підтримка сім’ї.
Ранній початок підтримки значно полегшує перебіг хвороби.

Поширені міфи
• Міф: «Це просто старчий маразм».
 Насправді: Хвороба Піка часто починається в середньому віці і має характерні особливості.
• Міф: «Людина просто стала поганою за характером».
 Насправді: Зміни поведінки викликані ураженням мозку, а не «псуванням характеру».
• Міф: «Нічого не можна зробити».
 Насправді: Правильний догляд і терапія суттєво покращують якість життя.

Що робити, якщо з’явилися підозри?
Якщо у людини 45–65 років з’явилися різкі зміни характеру, дивна поведінка, проблеми з мовою або соціальними нормами — не списуйте це на «просто характер» чи втому. Обов’язково зверніться до невролога. Рання діагностика допомагає краще спланувати догляд і довше зберегти самостійність близької людини.
Хвороба Піка — важке випробування для родини, але з терпінням, любов’ю та професійною підтримкою можна зберегти гідність і максимально комфортні умови для близького.

Для діагностики та лікування обов’язково звертайтеся до кваліфікованого лікаря!

Кабінет Психіатрії, Психотерапії та Медичної Психології використовує індивідуально підібрані програми, засновані на комбінованому використанні психотерапії та медикаментозної терапії, які є найефективнішими методами лікування пацієнтів із хворобою Піка. Використовуючи комбіновану медикаментозну терапію, ми допоможемо вам якомога швидше та ефективно позбутися більшості симптомів хвороби Піка.

Тел.: 067-911-54-54

Психолог — це спеціаліст, який здобув вищу освіту в галузі гуманітарних наук у психології.
Психолог не є лікарем, тому не має права лікувати, проводити психотерапію, не знає основ медичної діагностики, не може визначити тяжкість і справжню причину хвороби. Психолог не може рекомендувати медикаменти.

Психолог, спираючись на теоретичні та практичні знання, отримані під час навчання, може займатися психодіагностикою, психокорекцією, профорієнтацією, психологічним консультуванням, освітньою та науковою діяльністю, профілактикою негативних наслідків навчального та трудового процесу, розвитком когнітивних, комунікативних та інших здібностей. Психолог може робити багато інших речей, усі з яких можна позначити як дії психологічного та педагогічного характеру, спрямовані на допомогу відносно здоровим людям (або здоровим частинам особистості) у емоційному та інтелектуальному розвитку та опануванні життєвих ситуацій, за допомогою знань людської психології, щоб запропонувати клієнтам шлях у складних життєвих ситуаціях — але лише якщо клієнти не мають жодного психічного розладу.

Існують також клінічні психологи — їхнє завдання полягає в тому, щоб допомогти лікарю визначити певні психічні характеристики пацієнтів за допомогою методів тестування для уточнення природи хвороби.

Медичні психологи стоять окремо. Медичні психологи мають вищу медичну освіту (тобто вони є лікарями) та підготовку з психології. Їхнє завдання — надавати психологічну допомогу соматичним пацієнтам. Зазвичай вони не лікують психічні розлади.

Основна сфера компетенції: психологічне тестування, індивідуальне консультування, психологічна корекція дітей і підлітків, допомога у вирішенні сімейних проблем.